Відгук від Влади
Книга: Двір шипів і троянд
Автор: Сара Дж. Маас
Оцінка: 3,5 з 5
Який принцип моїх відгуків? Коротко, по суті й без спойлерів (по можливості).

Про що твір?
Книга розповідає про Фейру - наймолодшу доньку раніше заможної родини, яка збідніла через невдалі інвестиції. Фейра стала єдиною годувальницею сім’ї.
Одного дня вона вбиває вовка, який виявляється перевтіленим фейрі. За нею приходить інший фейрі у подобі звіра та забирає в свої краї.
Переваги
Переважно продумані герої.
Цікава інтрига з недугою.
Класні випробування.
Гарно прописаний світ.
Є милі моменти та цікаві діалоги.
Недоліки
Місцями книгу читати цікаво, а місцями відверто нудно.
Багато нелогічних дій гг.
У авторки (або гг) пунктик на м’язах, на яких вона акцентує увагу навіть у недоречних ситуаціях.
Місцями проглядається аб’юз під маскою пристрасті та турботи (особисто я не люблю, коли аб’юзивна поведінка подається як взірець почуттів та стосунків).
Окремої уваги заслуговує “Ритуал” (намагатимусь максимально без спойлерів).
Швидше за все, його прототипом стали язичницькі обряди. Але у наших предків було виправдання кожній дії. Тут це просто спосіб показати, що фейрі не такі, як люди, що в них своє бачення світу.
Однак це бачення в подальшому слабо різниться. Та й сам ритуал (окрім зустрічі з НИМ) майже не вплинув на сюжет. Навіть на стосунки Фейри з любовним інтересом.
Анотація
Анотація обіцяє нам поєднання “Красуні та чудовиська” з “Відьмаком”, але від останнього там практичного нічого немає (може хіба щось на кшталт монстрів).
Натомість ми маємо класичну історію зі стокгольмським синдромом. Я б сказала, що це швидше “Красуня та чудовисько” для дорослих у жанрі фентезі.
Романтика - спойлери!
Особисто я взагалі не розумію романтики між Фейрою та Темліном. Він нічого їй не розповідає (навіть там, де дійсно міг), вимагає дотримання його вказівок без пояснення причин, та й сам той ритуал кожного року чого коштує. Темлін говорить, що не обмежує Фейру, але разом з тим це стосується лише тих ситуацій, де у неї, фактично, немає вибору. А там, де він є - в нас правила.
Та й Фейра тримається осторонь, грубить йому, не слухає. Звідки там кохання? Питання лишається відкритим. У якийсь момент я навіть думала, що з боку Темліна - це більше про відчуття обов’язку та самонавіювання.
А як щодо вас? Читали цю книгу? Які враження?
Більше цікавого у нашому Instagram.
Comments