Відгук від Влади
Книга: Прокляття переможця
Автор: Марі Раткоські
Оцінка: 1,5 з 5
Який принцип моїх відгуків? Коротко, по суті й без спойлерів (по можливості).
Про що твір?
Кестрель – донька генерала, який 10 років тому завоював Герран – країну, чиї мешканці стали рабами Імперії. За правилами батьківщини дівчина має до 20 років вийти заміж або піти в армію. Але вона не хоче ні того, ні іншого. Одного дня Кестрель купує раба-герранця, й між ними спалахують почуття. Але чи зможуть вони бути разом? Які труднощі доведеться подолати заради кохання?
Переваги
Продуманий світ та чіткі, зрозумілі правила
Цікаві особливості народів (які більшою мірою розкриваються у другій книзі)
Непогано розписані бої
Недоліки
Кохання з’являється на рівному місці. Між героями не відчувається тієї близькості, що мала б бути
Героїню показують як хорошого стратега, але усі її схеми, за великим рахунком, не мають значення для загального сюжету
У багатьої моментах порушена логіка подій та внутрішнього світу героїв (нам навіть не показують душевних страждань “Я панночка, ти раб, ми не можемо бути разом”).
Багато моментів аля: “Ой як зручно”, коли історію рятують співпадіння
Якщо подивитися на сюжет загалом, то Кестрель постійно щось робить, але це не має фактичного впливу на суцільну історію. Майже все, що сталося, відбулося б і без її участі (може дещо інакше, в інший час, але відбулося б)
Ледь не всі дії Кестрель так чи інакше пов’язані з коханням. В якийсь момент в мене навіть склалося враження, ніби її героїня працює не на розкриття себе, а на те, щоб показати іншого персонажа
Продовження серії
Я дуже сподівалася, що далі буде краще, тому узялася читати Злочин переможця. Враження від другої книги майже нічим не різниться від першої. Хіба що, коли головні герої розкидані різними місцями, стає більш-менш цікаво спостерігати саме за сюжетом та інтригами. А от хімії між Кестрель та принцом відчувається більше, ніж між нею та основним любовним інтересом. (Я знала, що так не буде, але все ж більшу частину другої книги вболівала за принца).
Також часом здавалося, що в героїв (особливо в основних) одна голова на всіх. Вони буквально здогадувались про почуття та думки іншого персонажа, починали розмірковувати на ту ж тему, коли для того не було жодних причин.
Третю книгу я вже не читала, адже це точно не моя історія. Хоча може комусь з вас і сподобалось? Все ж, на кожен твір свій читач.
А як щодо вас? Читали цю книгу? Які враження?
Більше цікавого у нашому Instagram.
Comments